«Енергія». Віхи історії
переглядiв 6076

1 липня 2001 року, з ініціативи членів спостережної ради ВАТ «Львівобленерго» Олександр Сагури та голови правління Володимира Матвіїшина було створено новий структурний підрозділ підприємства. Його завданням стала організація міні-футбольної команди, яка б відстоювала честь товариства на внутрішній та міжнародній аренах. Так народився СК «Енергія».  

  Восени 2001-го року «Енергія» дебютувала у розіграшу чемпіонату України серед першолігових колективів західної зони. За його підсумками команда виборола право на участь у фінальному раунді, де зарекомендувала себе з найкращого боку: не знітилась після стартової невдачі, зуміла мобілізуватись, здобути п’ять перемог поспіль, «приміряти» срібні нагороди і заявитись до вищої ліги.

  Сезон 2002/2003. У прем’єрному для себе сезоні у вищій лізі «Енергія» посіла сьоме місце із 35 очками та загальним показником 9 перемог, 8 нічиїх, 15 поразок. Різниця забитих і пропущених склала 81-107. Цього ж сезону у розіграші Кубка України команду в 1/8 фіналу зупинив харківський “Олександр”, а в розіграші Кубка ліги «енергетики» дійшли до фіналу, де поступилися іншому харківському клубу «Універ-Локо». З огляду на наступні сезони це був чи не єдиний глевкий млинець для «Енергії», адже після цього команда в турнірній таблиці не опускалася нижче четвертого місця.

  Сезон 2003/2004. Регулярний чемпіонат «енергетики» завершили на третій сходинці з такими показниками : 11 перемог, 5 нічиїх і 6 поразок і 38 залікових очок. Різниця м’ячів 58-49 , а в серії плей-оф поступившись «Єнакієвцю» в трьох поєдинках фінішували на четвертому місці.

   У сезоні 2004-2005 років «Енергія» набрала 53 очки, 16 разів перемагала, 5 разів зводила свої матчі до нічиїх і сім разів зазнавала поразки. Але для того, аби увійти у трійку призерів, цього виявилося замало. Як наслідок – четверта сходинка в турнірній таблиці. Не пощастило команді в розіграші національного Кубка та Кубка ліги. В першому турнірі у 1/8 фіналу “Енергія” поступилася “Інтеркасу” -- 0:2 і 3:6, а другому – у фіналі “Енергія” розійшлася миром з “ДСС” – 2:2, але в серії післяматчевих пенальті поступилася 6:7.

  Сезон 2005-2006 років «Енергія» завершила на другій сходинці. Завадив «зелено-білим» з 71 очками, 22 перемогами, 4 нічиїми, 6 поразками і різницею м’ячів 125-76 здобути чемпіонство «Шахтар». Причому той же «Шахтар» обіграв львів’ян в драматичному фіналі Кубка України. Сам матч завершився нічиєю 3:3, але в серії пенальті «донеччани» виявилися влучнішими 5:4.

  У сезоні 2006-2007 років на тренерському містку «Енергії» з’явився новий фахівець -- Юрій Кобзар. При цьому фахівцю команда заграла по-іншому. Плюс наявність у команді цілої низки талановитих футболістів, гармонійне поєднання зрілих (Кіркіж, Брунько, Паршиков, Піддубний) та молодих (Федюк, Кардаш, Легчанов) майстрів, сумлінна тренерська робота і несамовите бажання увійти до числа грандів (адже до фаворитів українського змагального рівня «Енергія» належить уже давно) вітчизняного 5х5, дали свої результати. Вже зі страту сезону 2006/2007 «зелено-білі» захопили лідерство і не відпустили його до останнього туру. Хоча скептики після першого кола віддавали перевагу суперникам «Енергії», але їхні прогнози так і справдилися. В другому колі підопічні Юрія Кобзаря не те, що не спускали ходу, ба більше його нарощували. «Енергетиків» не міг зупинити ніхто. З 36 матчів у чемпіонаті України «Енергія» перемогла в 31, поступилася тільки 5 разів і жодного разу не зіграла внічию. Цього ж сезону суперникам «наколотили» 150 м’ячів, а пропустили 78. І рекордні для клубу 93 очки принесли перше чемпіонство. До речі, оформили його «енергетики» вдома у львівському дербі проти «ТВД». З Кубком і цього сезону не склалося. Навіть поразка в кубкових зустрічах від «Єнакієвця», майбутнього володаря трофею, не змогла стати тією ложкою дьогтю, котра би зіпсувала бочку з медом.

  Сезон 2007-2008 років для «Енергії» став випробуванням, адже усім зрозуміло що після першого в історії чемпіонства суперники зі всією серйозністю налаштовувалися на наші матчі і тому сезон видався важким. Якщо початок чемпіонату вдався, то надалі команді не вистачило стабільності і «Енергія» завершила чемпіонат на другому місці, поступившись чемпіонству донецькому «Шахтарю». Ще, два-три сезони тому, такий результат вважався великим успіхом, але на той момент в команді стояло завдання досягати найвищих вершин, а це завоювання золотих медалей і здобуття Кубку України, в якому ніяк не вдається успішно виступити. Пройшовши основного конкурента українського футзалу донецький «Шахтар» , спіткнулися в фіналі сумському «Автомару». Запам`ятався цей сезон і дебютом в Кубку УЕФА, де наша команда виступила доволі успішно. Вдало зігравши в основному раунді, де були такі суперники як португальська «Бенфіка», ми пройшли в елітний раунд де поступилися майбутньому переможцю Кубку УЕФА єкатеринбургській «Віз Сінарі». Цей сезон для команди можна вважати повчальним у багатьох аспектах ведення боротьби як на внутрішній так і на міжнародній аренах.

  Першу половину сезону 2008-2009 років «Енергія» відверто провалила, випустивши вперед у турнірній таблиці основних конкурентів у боротьбі за золоті медалі – «Тайм» та «Шахтар». Уже було зрозуміло, що повторити успіх сезону 2006/07 «енергетикам» буде нереально. Зважаючи на це, дії від керівництва клубу не забарилися - після поразки в Івано-Франківську від місцевого «Урагану» у клубі відбувся різкий курс на омолодження складу. Чемпіонат догравала молодь, перед якою не було поставлено жодних завдань. Коли керівництво львівської футзальної «Енергії» зробило різкий курс на омолодження складу, тодішній головний тренер команди Юрій Кобзар також виявив бажання припинити співпрацю з «зелено-білими». Його місце зайняв Микола Сич, який тривалий час був помічником Юрія Кобзаря. На плечі нового наставника лягло непросте завдання: до наступного чемпіонату зберегти кістяк команди і зробити із перспективної місцевої молоді гравців хорошого рівня. Оновленій «Енергії» довго не вдавалося здобути у національному чемпіонаті першу перемогу. Утім, невтішна серія без перемог перервалася у Рівному, де львів’яни обіграли місцевий МФК – 9:7. А остання домашня гра проти міцного івано-франківського «Урагана» (2:2) тільки підтвердила факт, що нова «Енергія» крокує вірною дорогою.

  Сезон 2009/2010 для «Енергії» став особливим, адже перед оновленою «зелено-білою» командою було поставлено чемпіонські завдання. У період міжсезоння наставнику «Енергії» Миколі Сичу на плечі лягло доволі непросте завдання - зліпити боєздатну команду із відомих у футзалі виконавців, таких як Іван Ільницький, Олексій Петрушин, Євген Рогачов, Михайло Романов, Сергій Задорожний, Дмитро Іванов. Уже перший тур нового чемпіонату довів, що «Енергія» сезону 2009/10 може створити проблеми будь-якому супернику. Мінімальна поразка від донецького «Шахтаря» у вкрай напруженій боротьбі тільки підтвердила високі наміри львівської команди у цьому сезоні. До речі, саме «Шахтар» і став єдиною командою у чемпіонаті, яку «енергетики» не змогли обіграти бодай одного разу. Серед кращих матчів команди у сезоні – вольова перемога над чинним чемпіоном України, львівським «Таймом». Наступний матч між цими командами, як і цей, увійшов в історію українського футзалу, «Енергетики» цього дня стали бронзовими призерами чемпіонату, адже головний конкурент за бронзові медалі, івано-франківський «Ураган», поступився «Єнакієвцю». Відтак, львівська команда стала недосяжною для переслідувача. «Енергії» хоч і не вдалося виконати максимальне завдання, а саме стати чемпіонами України, однак львів’яни вперше у своїй історії приміряли бронзові медалі.

  В середині сезону 2010-2011 (на початку січня 2011 року) «Енергію» очолив Станіслав Гончаренко, а команду підсилили добре знайомі йому по роботі у львівському «Таймі» виконавці. Невдовзі «зелено-білі» у Запоріжжі здобули Кубок України. У фінальному матчі вони з рахунком 2:1 перемогли «Кардинал-Рівне». У складі львів'ян влучними ударами відзначилися Михайло Романов та Валерій Легчанов. А ось тріумфувати в чемпіонаті «Енергії» не вдалося. У фінальному поєдинку «зелено-білих» із івано-франківським «Ураганом» знадобився п’ятий матч. У вирішальній битві перемогли франківці – 2:1. Отож, «Енергія» виборола срібло.

 

  Сезон 2011-12 став найуспішнішим в історії «Енергії». «Зелено-білі» зуміли оформити золотий дубль – вибороти титул переможця чемпіонату, який проходив під егідою новоствореної організації – Екстра-ліга, та стати володарями Кубка України. Сезон «енергетикам» без осічок пройти не вдалося. В Екстра-лізі команда Станіслава Гончаренка зазнала 2 поразок та 5 матчів звела внічию. В інших 17-ти іграх підопічні Станіслава Гончаренка перемогли. Наприкінці чемпіонату львів’янам ніяк не вдавалося поставити чемпіонську крапку. Зробити це вони могли, обігравши дома «Ураган», але цей матч завершився внічию. Оформити достроково чемпіонство не вдалося і в Харкові, де «Енергія» програла «Локомотиву». А ось у заключному турі Екстра-ліги «зелено-білі» переграли «Єнакієвець» і, випередивши «Локомотив» на одне очко, офіційно стали чемпіонами України. Через тиждень підопічні Станіслава Гончаренка в Івано-Франківську вибороли національний Кубок. Причому у «Фіналі чотирьох» вони обіграли двох принципових суперників – спершу «Ураган», а потім» «Локомотив».

  В сезоні 2012-1013 «Енергією» почергово керували три наставники. Готував «зелено-білих» та провів разом з ними першу половину чемпіонату Станіслав Гончаренко. У розіграші Кубка УЄФА галичани дійшли до елітного раунду. На цьому етапі турніру «Енергія» програла сильним командам - іспанській «Ель Посо» та російському «Динамо» і перемогла латвійський «Нікарс». Відтак, у Фінал чотирьох українці знову не потрапили. 29 листопада 2012 року через сімейні обставини Станіслав Гончаренко подав у відставку. Виконувачем обов’язків було призначено Миколу Сича. У січні він позбувся приставки «в.о.». Але у «зелено-білих» почалася довга безвиграшна серія, внаслідок якої 11 квітня було прийнято рішення відправити Миколу Сича у відставку. Його місце зайняв відомий у минулому футзаліст Олександр Косенко, а граючим тренером став Максим Павленко. Під керівництвом цього тандему «енергетики» 29 квітня утретє поспіль вибороли Кубок України. У фіналі вони в серії післяматчевих пенальті обіграли ЛТК. У плей-офф львів’яни вийшли із четвертого місця. У півфіналі вони зустрілися із переможцем регулярного чемпіонату та майбутнім чемпіоном – харківським «Локомотивом». «Залізничники» перемогли у серії ігор з рахунком 3:1. А у бронзовій серії «Енергія» здолала ЛТК. У першій грі галичани зазнали рекордного розгрому (9:0), зате у наступних трьох матчах переконливо перемогли «телефоністів». Відтак, «Енергія» вдруге у своїй історії здобула бронзовий комплект нагород.

   Сезон 2013/14 для «Енергії» хоч і не був найуспішнішим в історію клубу, проте команда однозначно його може занести собі до активу. Головні трофеї сезону, а саме боротьба за золоті медалі національного чемпіонату, а також Кубок України в «енергетиків» розгорнулася з харківським «Локомотивом». До слова, національний Кубок «енергетики» виграли чвертверте (!) поспіль у своїй історії. Після Запоріжжя, Івано-Франківська та Луганська щасливим для галичан стали Черкаси. Саме там львів’яни лише у серії післяматчевих пенальті зуміли схилити шальки терезів на свій бік у драматичному поєдинку проти харківського «Локомотива». У півфіналі плей-офф команді Олександра Косенка вдалося пройти «Єнакієвець», після чого знову у вирішальних матчах, і знову у Черкасах, зустрітися з «Локомотивом». У фінальних матчах щасливі дні для «Енергії» завершилися – клуб, який посеред сезону пережив серйозне скорочення бюджету, не зміг оформити «золотий» дубль. «Залізничникам» вдалося зупинити успішну гру «Енергії» з п’ятим польовим гравцем і вдруге поспіль у своїй історії стати володарем золотих медалей. Відтак, у сезоні 2013/14 «Енергії» витиснула, мабуть, свій максимум – виборола Кубок України та стала срібним призером національного чемпіонату.

   Сезон 2014 /15 для «Енергії» був непростим. Команда хоч і не виграла Кубка України, як це робила кілька сезонів поспіль, однак знову не залишилася без нагород національного чемпіонату. У півфіналі Кубка України «Енергія» у серії післяматчевих пенальті програла першоліговому київському ХІТу, а от у матчах за третє місце «Енергія» не залишила жодних шансів принциповому супернику івано-франківському «Урагану», перемігши його за сумою трьох матчів максимально швидко – 3:0. У півфіналі плей-офф команда, яку тренував і водночас ефективно проводив час на майданчику досвідчений Максим Павленко, з рахунком 0:3 поступилася майбутньому чемпіону України харківському «Локомотиву». Що цікаво, кістяк команди у сезоні 2014 / 15 склали лише львівські виконавці.

Сезон 2015/16 року в історії львівської «Енергії» буде вписаний яскравими літерами. У цьому сезоні «Енергія» хоч і не здобула максимальний результат у сезоні, проте несподівано для багатьох стала чемпіоном України. Третє чемпіонство в історії клубу далося «Енергії» дуже і дуже непросто, оскільки фінальна серія плей-офф з головним суперником харківським «Локомотивом» затягнулося максимально довго – до п’яти матчів. Третє чемпіонство у своїй історії «енергетики» вибороли в Харкові, де з рахунком 5:3 у вирішальному матчі серії зуміли обіграти місцевий «Локомотив». Що цікаво, «Енергія» виборола золоті медалі, виступаючи лише львівськими виконавцями. Чемпіонство «Енергії» керівництво команди, фахівці, журналісти та вболівальники охарактеризували, як справжній спортивний подвиг. Головний тренер «Енергії» Максим Павленко сказав, що обіграти харківський «Локомотив» у вигляді майже усієї збірної України могла лише команда друзів.

Перемога у національному чемпіонаті дозволяла знову «Енергії» зіграти у Кубку УЄФА – найпрестижнішому клубному футзальному турнірі Європи.

У сезоні 2015/16 «Енергія» також дійшла до півфіналу Кубка України. Втім, до фіналу турніру львівську «Енергію» не пропустив майбутній переможець турніру – харківський «Локомотив». Незважаючи на це, виступ «Енергії» у цьому сезоні можна вважати більше, ніж вдалим. Третє чемпіонство «Енергії» співпало з 15-річчя заснування львівського клубу.

Сезон 2016/17 для “Енергії” став справжнім випробуванням на міцність. У цьому сезоні у команди енергетиків було все: яскраві перемоги і болючі, не завжди заслужені поразки, чудові голи та неймовірні камбеки, виступ команди у Кубку УЄФА і наших енергетиків у складі Збірної України на Чемпіонаті Світу.
І, найголовніше —  була справжня командна єдність, характер, воля до перемоги. Саме завдяки всім цим складовим Валерій Легчанов, для якого це був перший сезон як головного тренера команди, привів «Енергію» до “срібла” Екстра-ліги. Енергетики зупинилась за крок до вищих нагород, коли просто «дикий нефарт» не дозволив реалізувати наші моменти у фінальній серії з “Продексімом”.
Справжнє футзальне свято у Львові організували енергетики, прийнявши на своїй домашній арені груповий етап Кубка УЄФА. І хоча вийти в наступний раунд не вдалось, команда здобула неоціненний досвід євробаталій, який неодмінно стане в нагоді у майбутньому.
У Кубку України “Енергію” зупинив лідер регулярного чемпіонату — київський “ХІТ”. Проте енергетики гідно відповіли, здолавши киян у півфіналі плей-офф. А от у матчі за Суперкубок на початку сезону львів’яни поступились харківському “Локомотиву”.
До активу команди можна занести перемогу у престижних товариських турнірах. Йдеться про “Кубок Львівщини”, де “Енергія” у фіналі перемогла принципового суперника — івано-франківський “Ураган”, а також у “Кубку Свободи”. У цьому турнірі енергетики у фіналі здолали херсонський “Продексім”.

Сезон 2017/18 для “Енергії” знову став успішним — команда здобула Кубок України та «срібні» нагороди Екстра-ліги.  

У фіналі Кубка України львів’яни здолали в енергетичному дербі принципового суперника — івано-франківський «Ураган». Таким чином після трьохрічної перерви цей трофей повернувся до Львова і «Енергія» стала п’ятиразовим володарем Кубка України. Команду тепло зустріли вболівальники у рідному місті, а також енергетиків запросив на прийом міський голова Львова.   

У здобутий Кубок України «зелено-білі» поклали «срібні» нагороди Екстра-ліги.  В серії плей-офф львів’яни знову продемонстрували свій командний характер і здолали непростих суперників — хмельницький «Сокіл» та  київський «ХІТ».

Хоча у фіналі перемогу здобув херсонський «Продексім», дорікнути енергетикам за це немає в чому — львів’яни зовсім не поступались своїм суперникам із бразильським «десантом» і тут не обійшлось без результативних помилок арбітрів.

На підтвердження успішної гри команди саме керманича «Енергії» Валерія Легчанова експерти визнали кращим тренером в України за підсумками сезону.

Загалом у сезоні 2017/18 «Енергія» провела 33 офіційні матчі у чемпіонаті та Кубку і забила суперникам 108 голів.

У сезоні 2018/19 львівські енергетики вперше у своїй історії здобули Суперкубок України.

Цю вершину “Енергія” підкорила на старті сезону. В рідних стінах “зелено-білі” у напруженому та драматичному поєдинку здолали херсонський “Продексім” — 4:3.

В Екстра-лізі енергетики пробились до шістки кращих і продовжили змагання згідно з новим форматом чемпіонату. За підсумками фінального етапу наша команда фінішувала четвертою.

Цей результат можна назвати гідним, зважаючи на те, що протягом  чемпіонату енергетики пройшли організаційні та структурні зміни у клубі. Команда отримала нову емблему та назву — Футзальний Клуб “Енергія”.

Відзначимо, що під час сезону наставник львів'ян Валерій Легчанов активно залучав молодь до основної команди. Це має стати фундаментом для розвитку “Енергії” у найближчому майбутньому.

У сезоні 2019/20 львівські енергетики продовжили курс на омолодження складу команди за рахунок місцевих гравців, зокрема вихованців Клубу ігрових видів спорту «Енергія».

Попри непростий старт у Favbet Екстра-лізі «зелено-білі» набрали форму та виконали завдання-мінімум: за підсумками регулярного чемпіонату енергетики посіли шосте місце і здобули путівку у другий етап.

Проте змагання зупинили через епідемію, а розподіл місць у турнірній таблиці відбувся відповідно до результатів першого етапу. Тож енергетики посіли шосте місце у чемпіонаті, а в Кубку України львів'яни дійшли до чвертьфіналу.

Загалом команда Валерія Легчанова провела 20 офіційних матчів у чемпіонаті та Кубку.

За підсумками цього сезону згідно зі зведеною таблицею команди "Енергія" провела вже понад 600 офіційних поєдинків у чемпіонаті та кубкових змаганнях, а кількість голів наближається до двох тисяч.

Дата заснування - 1 липня 2001 року 
Адреса: м. Львів, м.Львів вул.Сяйво, 10 
Тел./факс: (032) 239-24-34, (032) 239-21-17
E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
Кольори: зелено-білі

Досягнення:

Чемпіон України - 2006/07, 2011/2012 , 2015/2016
2-ге місце у Чемпіонаті України - 2005/2006, 2007/2008, 2010/2011 , 2013/2014, 2016/2017, 2017/2018
3-е місце в Чемпіонаті України - 2009/2010, 2012/2013 , 2014/2015

Володар Кубку України - 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014, 2017/2018

Володар Суперкубка України - 2018

Учасник Кубку УЕФА - 2008р., 2012р. (вихід в елітний раунд), 2016р.

Фіналіст Кубка України 2005/06

Турніри: Переможець турніру “Dina Open Cup” (Москва) 2007
Переможець турніру енергетиків м. Новолукомль (Білорусія) 2002, 2003
Переможець Кубку Галичини (Львів) 2004,2006 рр..

Переможець турніру BESKID FUTSAL KUP - 2011,2012

Переможець турніру " Lviv Open Сup" - 2015, 2016

Переможець турніру "Кубок Свободи" – 2016