Новини клубу

Наставники команд прокоментували другий поєдинок 1/8 фіналу Кубка України між львівською "Енергією" та хмельницьким "Соколом", який завершився перемогою енергетиків з рахунком 9:0.

Головний тренер СК "Сокіл" (Хмельницький) Роман Ковальчик:

Головний тренер СК "Енергія" (Львів) Валерій Легчанов:

Прес-служба СК "Енергія"

Середа, 17 січня 2018, 21:23
 

Львівська «Енергія» здобула впевнену домашню перемогу у матчі-відповіді 1/8 фіналу Кубка України над хмельницьким «Соколом» з рахунком 9:0, а за підсумком двох матчів — 13:3.  

Втім, забігаючи наперед, мусимо відзначити одну неприємну подію, яка зовсім не прикрашає український футзал.  Після матчу команда «Сокола» відмовилась потиснути руки гравцям «Енергії». Спершу це трапилось у Хмельницькому, а сьогодні повторилось у Львові.

Нам невідомо, чи така неповага до суперника є ініціативою гравців, керівництва чи тренерського штабу «Сокола». Але в будь-якому випадку  ми сподіваємось, що таким діям буде дана належна оцінка. З боку львівських вболівальників гравці хмельницької команди вже отримали відповідну реакцію з трибун.    

Зрештою, можливо, і цей фактор зіграв злий жарт з хмельничанами. Ця подія ще в Хмельницькому по спортивному розізлила львівську команду і результат, як кажуть, на табло.

Розпочали поєдинок гравці «Сокола» доволі активно, але вже на 4 хвилині змушені були виймати м’яч з власних воріт. Андрій Федюк подав з кутового і Віталій Танський «з ходу» пробив точно в кут воріт — 1:0.

Ще за дві хвилини Віталій Радевич віддав точну передачу на Олега Легендзевича, який у падінні подвоїв перевагу «Енергії» — 2:0. 

Минає ще дві хвилини і енергетики забивають знову. Цього разу асистував Олег Легендзевич, надіславши м’яч повз голкіпера суперників, а Віталій Радевич спокійно переправив м’яч у ворота — 3:0.

На 11 хвилині Віталій Радевич оформив дубль. Отримавши передачу від Віталія Ковальчука, він ударом з лінії штрафного майданчика збільшує перевагу львів’ян — 4:0.

Після цього п’ятим  польовим у «Сокола» почав виходити Руслан Шеремета, однак попри це на 14  хвилині ситуація для гостей стала зовсім критичною. За шостий командний фол арбітр призначив десятиметровий штрафний удар, який реалізував Степан Струк — 5:0.

На 18 і 20 хвилині енергетики двічі скористались відсутністю голкіпера у гостей. Зі своєї половини поля спершу влучно пробив Андрій Федюк, згодом і Тарас Кузь — 7:0.

У хмельничан теж були небезпечні моменти, але гості їх не реалізували  — на останньому рубежі надійно діяв голкіпер «Енергії» Володимир Кардаш, згодом і Андрій Пітуля, а іншим ударам бракувало точності.

Більшу частину другого тайму «Сокіл» провів з п’ятим польовим, функції якого виконував Богдан Кручек. Валерій Легчанов також неодноразово випускав Сергія Коваля п’ятим польовим, але з тренувальною метою — рахунок це дозволяв. Були моменти, коли обидві команди були на майданчику без голкіперів.

Проте своїми шансами знову скористались лише енергетики. На 29 хвилині Олег Легендзевич оформив дубль, відправивши м’яч зі своєї половини поля у порожні ворота гостей — 8:0.  

Крапку у матчі «Енергія» поставила на останній хвилині. Степан Струк отримав передачу від Андрія Федюка, розвернувся і влучно пробив у кут воріт — 9:0!

Тож в підсумку енергетики здобули переконливу перемогу і путівку у чвертьфінал Кубка України.  

17 січня 2018 року. Кубок України. 1/8 фіналу. 2 матч. Львів. Палац спорту “Галичина”

“Енергія” (Львів) – “Сокіл” (Хмельницький) — 9:0 (7:0)

Перший матч — 4:3

Голи: Танський (4), Легендзевич (6, 29), Радевич (8, 11), Струк (14 з десятиметрового, 40), Федюк (18), Кузь (20).

“Енергія”:  Кардаш (Пітуля) — Коваль, Радевич, Легендзевич, Ковальчук, Федюк, Кузь, Танський, Гасюк, Струк, Писько, Абрамчук — Войтович.

“Сокіл”: Чех (Ліпчинський) — Хамдамов, Щербань, Мартинюк, Подлюк, Шеремета, Кіт, Вербовий, Кручек, Цілепа, Луцюк.

Попередження: Струк (14) — Подлюк (14).

Арбітри: Г. Гора (Київ), М. Слободянюк (Вінниця), І. Якимишин (Львів).
Хронометрист: Я. Сторожук (Львів).
Спостерігач арбітражу: С. Кравцов (Київ).

Прес-служба СК “Енергія”

Фото Євгена Кравса

Середа, 17 січня 2018, 18:26
 

У середу, 17 січня, львівська “Енергія” вдома прийматиме хмельницький “Сокіл” у другому поєдинку 1/8 фіналу Кубка України.

Після першого матчу, який відбувся 10 січня у Хмельницькому, перевагу мають енергетики. Адже львів'яни, програючи 0:2, здійснили камбек і вирвали перемогу з підсумковим рахунком 4:3.

Важливі голи для “Енергії” в активі Олега Гасюка, Олега Легендзевича, Тараса Кузя та Віталія Радевича. У хмельниччан відзначився Артур Подлюк та двічі Дмитро Мартинюк. Огляд поєдинку дивіться тут:

Але ця перевага не дає права енергетикам розслаблятись. Як відзначив керманич “Енергії” Валерій Легчанов, не все із запланованого вдалось у першій кубковій грі, зокрема йдеться про початок поєдинку.

Тож є над чим працювати.  Команда зі всією відповідальністю та у повному складі готується до боротьби за путівку у чвертьфінал національного Кубка.

Поєдинок у Львові відкриває програму кубкових матчів 1/8 фіналу. Цього ж дня також зустрінуться «АРПИ Запоріжжя» (Запорізька обл.) та «Manzana-2» (Київ) — перший матч завершився 4:3 на користь запорізької команди. А в четвер, 18 січня, в Херсоні зіграють «Продексім» та «ХІТ», після першої гри перевага киян 4:3.

19 січня відбудуться два матчі — покровський “Титан” вдома поміряється силами з івано-франківським “Ураганом” (перший поєдинок — 1:0 на користь команди Максима Павленка), а у київському дербі «SKIDKA» спробує відіграти два м'ячі у  команди «RED» (2:0).

20 січня «Епіцентр К Авангард» (Одеса) прийматиме «Кардинал-Рівне», перша гра — 5:1 на користь команди з Рівного; а в Харкові путівку у чвертьфінал розіграють «ІнБев/НПУ» та «Viva Cup», зараз там нічия — 3:3.

Останній чвертьфіналіст визначиться у Києві 21 січня, де «Альтернатива» прийматиме дніпровський «Катеринославхліб». Після першого матчу рахунок 3:1 на користь команди з Дніпра.

Поєдинок “Енергії” та “Сокола” у Львові обслуговуватимуть арбітри Г. Гора (Київ), М. Слободянюк (Вінниця), І. Якимишин (Львів); хронометрист — Я. Сторожук (Львів); спостерігач арбітражу — С. Кравцов (Київ).

Відеотрансляцію матчу можна переглянути тут:

Поєдинок очікується важкий і напружений. Дуже важливою для львів'ян, аби здобути позитивний результат, є підтримка рідних вболівальників — це наголошували в інтерв'ю і Валерій Легчанов, і капітан “Енергії” Андрій Федюк.

Гра відбудеться у Палаці спорту “Галичина” за адресою м.Львів, вул.Керченська,8. Початок о 13:00 год. Вхід вільний.

Вболіваємо за львівських енергетиків разом!

Прес-служба СК “Енергія”

Вівторок, 16 січня 2018, 12:09
 

Енергетичне дербі U-16 в рамках перенесеного 5 туру Юнацької Екстра-ліги (U-16) вийшло цікавим, хоча наші юнаки й поступились.

Два поєдинки між "Ураганом" та ДЮСШ "Енергія-Інтер" відбулись у Івано-Франківську 12-13 січня.

Юнацька Екстра-ліга (U-16). 5 тур

12.01 "Ураган" - "Енергія-Інтер Футзал" - 2:1
Голи: Дичук (11, 25) - Титов (6 - автогол)

13.01 "Ураган" - "Енергія-Інтер Футзал" - 5:3
Голи: Дичук (4), Мехін (7), Ткачук (16), Русин (25, 28) - Тимців (3, 3), О.Максимець (11)

Всі голи двох поєдинків Юнацької Екстра-ліги в Івано-Франківську між "Ураганом" та ДЮСШ "Енергія-Інтер" дивіться тут:

За матеріалами сайту НФК "Ураган"

Понеділок, 15 січня 2018, 22:25
 

Багаторічний лідер львівської «Енергії» Андрій Федюк – помітна персона в українському футзалі. Кар’єра капітана «енергетиків» була багата на складні випробування, які він зміг подолати. Зараз за плечима в Андрія рекордна кількість ігор за «Енергію» та близько десятка матчів за національну збірну України. Він виховує двох чудових донечок, досі «кайфує» від футзалу та не планує вішати «залки» на цвях. Про це та багато іншого Андрій Федюк розповів в інтерв’ю сайту для futsalua.org.

– Андрію, як починалися Ваші відносини зі спортом?

– Починав ще у далекому 1999-ому. Грав за футбольний клуб «Динамо» (Львів). Він тоді якраз виступав у Другій лізі України. Першим професійним тренером, до слова, був Андрій Чіх, який зараз тренує ФК «Львів». Два роки виступав у складі «динамівців». Втім, перехід з юнацького в дорослий футбол мені давався дуже важко. Постійно дошкуляли травми. Були постійні проблеми з гомілкостопами, а згодом взагалі навіть порвав ахіллове сухожилля. Можна було завершити кар’єру, навіть її не розпочавши. Дуже допоміг мені відновитись уже, на жаль, покійний, лікар Володимир Галько. Саме він, гадаю, дав мені довідку у футзал, бо багато хто вже ставив хрест на моїй спортивній кар’єрі.
 
– Як відбувся перехід до футзалу?

– Коли «зламався» у львівському «Динамо», то рік взагалі був без футболу. Коли відновився, то запросили в оренду до ФК «СКА-Орбіта» (Львів), бо у «Динамо» бачив, що «не стягую». Багато майстерних і хороших гравців тоді було у «динамівців». Втім, і в «СКА-Орбіті» не склалось. Пограв за них у Другій лізі не більше, аніж півроку. Наприкінці літа 2002-ого року знову травмувався. Заявка на великий футбол уже завершувалась, «СКА-Орбіта» розпалась, і мені нікуди було діватись. У Львові якраз тоді починала свій шлях «Енергія». Мій дядько порадив мені спробувати свої сили у футзалі. Я прийшов, спробував та пройшов мінімальний огляд. Так почався мій шлях у складі «енергетиків».

– У період з 2002-го по 2011 рік у вас були чудові 9 сезонів, проведені в «Енергії». Втім, коли до керма команди прийшов Станіслав Гончаренко, Ви стали непотрібним команді. Чому так сталося?

– Щоб збагнути, то треба, мабуть, зустрітись з тією людиною і поговорити з ним про це безпосередньо. Чесно кажучи, вже зараз не переймаюсь тим. Намагаюсь якось по-філософськи ставитись до життя. Все, що не робиться, все на краще. Звичайно, тоді це був шок, бо я жив тією командою, я жив своєю роботою. На той час трішки розчарувався в усьому. Образ не залишилось, просто прийшла людина і пальцем вказала на одного-другого. Неодноразово в різних інтерв’ю вже зазначав, що мене відверто ігнорували. Таке враження, що мене в команді тоді не було. Чому так сталося? Не знаю, всяке буває. Можливо, якась антипатія з боку Станіслава Гончаренка була. Хоча він неодноразово мене запрошував до своїх команд ще перед приходом до «Енергії». Кликав до «Інтеркаса» двічі, в «Тайм» запрошував. Десь, можливо, упередженість свою роль зіграла. Але це лишень мої думки. Справжньої причини досі не знаю.

– Після відходу з «Енергії» грали за МФК «Кардинал-Рівне», але довго там не затримались. Чому?

– Надійшла пропозиція від Сергія Піддубного. Ми грали колись з ним разом в одній команді, жили з ним в одній кімнаті, він мене добре знав. Якщо чесно, то для себе вирішив просто рік «перечекати». Хотів бути на видному місці. Думав, що з часом в «Енергії» щось зміниться, хотів повернутись. Я не є з тих людей, щоб їздити світом, заробляти гроші у командах. Не ставлю собі завдання заробити на все життя на футзалі. Нецікаві мені ці переїзди. Мені було добре у Львові і нікуди не хотів переходити. Втім, коли в «Енергії» «вказали на двері», то поїхав до Рівного. Втім, як ви кажете, там довго не затримався. Чому? Всяке буває.  Ніби з людиною спілкуєшся, нормально товаришуєте. А вже відносини тренер-гравець, то субординація має бути. Щось пішло не так. Можливо, Сергій Піддубний не до кінця був задоволений моїми діями. Десь мене не все влаштовувало, бо в «Кардинала» були певні труднощі. В мене була вже тоді сім’я, дитина. Я не міг їх забезпечити, граючи в «Кардиналі». Якщо чесно, тому не бачив змісту у своєму подальшому перебуванні в клубі.

– Ви зазначили, що Вам все-таки краще грати в рідній країні, в рідному місті, щоб бути поруч з сім’єю. А чи були взагалі варіанти пограти за кордоном?

– Під час «розквіту» Енергії, коли ми спочатку зайняли друге місце, потім виграли чемпіонат, то надходили пропозиції. Запрошував донецький «Шахтар», який на той момент був грандом футзальної України, від «Інтеркасу» київького були пропозиції. Тоді не були ще розвинені чемпіонати Білорусії, Польщі, а Іспанія чи Росія це вже набагато вищий рівень, тому таких запрошень не було. Були достатньо хороші пропозиції від наших українських клубів. Від варіанту з «Шахтарем» відмовився, бо дружина була вагітною, і ми вирішили на рік залишитись ще у Львові. Хотілось, звісно, «шукати» медалі, але «Енергія» тоді виграла срібло, я залишився в команді ще на один сезон. Згодом виграли «золото», тому не бачив змісту щось змінювати. Мене все влаштовувало.

– Чи приносить Вам футзал задоволення особисте? Чи все-таки це просто заняття, яким заробляєте на життя?

– Задоволення, звісно, приносить. Я вважаю, людина щаслива, коли вона може заробити на життя тим заняттям, яке їй подобається. Так, я люблю цей вид спорту. Так сталось, що змінив у 2002 році футбол на футзал і все пішло добре. Футзал мені імпонує своєю динамічністю та витривалістю. Мені подобається те, чим займаюсь, це не тільки заробляння грошей.
 
– Коли приїхали з Рівного, то грали за «Лапаївку» у футбол на першість Львівщини. Як так сталося взагалі, що повернулись на футбольний газон?

– Коли оговтувався від подій з «Енергією», то грав за безліч команд. Були такі дні, що о 12 годині грав за футбольну команду, а о шістнадцятій в мене вже гра в Івано-Франківську з футзалу. Літав, немов скажений, сім’ю ж треба було забезпечувати. Якраз оті «підвішені» два з половиною роки  я грав за футбольну «Лапаївку». Роман Пелех тоді президентом був, вважаю, у нас було хороша команда. Потрібно було десь грати, тому командами не перебирав. Такі були тоді цікаві та буремні часи. В «Енергії» були достатньо хороші умови до того, як я пішов. Я ні за що не переживав, а тут, як грім серед ясного неба, залишився без роботи і доводилось братися за все. З вищої ліги опустився на рівень району.

– Чи не думали після виступів за «Лапаївку» залишитись у футболі?

– З футболу не було ніяких конкретних пропозицій. Футбол якраз для мене вже був більше як заробіток. Там перспектив у мене не було ніяких, просто треба було десь заробляти, тому крутився як міг. Грав за «Львівхолод» також у футзал, за «Княжий Ринок». Вже на той час в «Енергії» багато змінилось. Вже ніби й Гончаренка не було. Чекав, а раптом зателефонують. Я був у Львові, а телефон «мовчав». Довелось самому зателефонувати.
 
– А як взагалі відбулося повернення до «Енергії»?

– В 2014 році почались певні фінансові труднощі в «Енергії». Був відтік футзалістів за кордон. Мені втрачати було нічого. Я сам тоді зателефонував Володимиру Фелишину (віце-президент СК «Енергія») та сказав йому: «Васильович, я ще живий. Хіба ви забули про мене?». Поговорив з ним, ми зібралися. Максим Павленко тоді якраз очолив «Енергію». Ми зустрілись, потренувались. Там був відбір. Віталія Ковальчука, Владислава Мазура тоді також переглядали. Втім, залишили тих, хто Павленкові підійшов. Я також був у числі тих людей.

– Ви грали за національну збірну України з футзалу. Які Ваші враження від перебування у складі «синьо-жовтих»?

– В офіційних матчах я участі не брав. Було близько десяти появ у складі збірної України у товариських поєдинках. В Італію їздили, в Москві грали, у Львові. Враження від виступів за національну команду, звісно ж, позитивні. Коли тебе викликають до збірної, то відчуваєш, що недаремно працював. Я і зараз багато працюю, я повністю віддаюсь своїй роботі. Завжди віддаюсь на 100 %. Тоді якраз «Енергія» була «на ходу». Тоді на товариські матчі зі складу «енергетиків» також запросили Віталія Брунька, Сергія Тригубця, Валерія Легчанова. В принципі, ніби все було добре. Навіть гол в одному з матчів забив. Але десь, мабуть, не дотягнув. Це все-таки були неофіційні турніри, переглядали новачків до чемпіонатів Європи, світу. Значить не достатньо добре себе тоді проявив. Як відомо, до збірної викликають найсильніших, а тоді вибір був достатній. Не вистачило класу, мабуть.
 
– За Вашу біографію виникали певні непорозуміння з тренерами. А чи не було якихось конфліктів з тодішнім наставником збірної Геннадієм Лисенчуком?

– Насправді я дуже проста людина, досить відверта. Просто намагаюсь дотримуватись субординації тренер-гравець, не люблю панібратства. Коли збірною керував Лисенчук, то неймовірно позитивний процес був. Він, можливо, не був суперпрофесіоналом, але психологом був відмінним. Гравці у збірній, за його часів, отримували справжнє задоволення від гри. Відновлення в емоційному плані також дуже швидко відбувалось. В збірній ніяких взагалі конфліктів не було. Я був новачком, мені було 25 років, про ніякі незгоди й мови не могло бути. Дуже хороша атмосфера була, грали тільки найсильніші. Геннадій Анатолійович, який нещодавно святкував 70 років, ту атмосферу дуже вміло підтримував.
 
– Повернемося до теми сім’ї. Як Ваші рідні ставляться до того, чим займаєтесь?

–Коли ми одружувались, то дружина знала, що я футболіст. Багато часу іде на це. Моя сім’я – моя величезна підтримка. Моя сім’я – моя найбільша перемога, моє чемпіонство. Певний період, коли грав за «Енергію», пам’ятаю, аж занадто багато часу віддавав футзалу. Десь рідні, можливо, той час недоотримали від мене. Після програшних ігор я міг навіть добами не розмовляти. Закривався в собі, дуже сильно переймався та віддавав усього себе роботі. Після другого приходу до «Енергії» все змінилось. Зараз намагаюсь надолужувати у плані сім’ї. Я розумію, що моя дружина, мої дві донечки – найважливіше для мене.

– 2016 року керували за відсутності Валерія Легчанова діями «Енергії» на «Відкритому Кубку Львівщини». «Енергія» виграла той турнір. Чи не задумувались Ви після того успіху вже отримувати тренерську ліцензію?

– Не хочу форсувати події, бігти наввипередки з часом. Ліцензію завжди встигну отримати. На тому турнірі якраз побачив наскільки непросто стояти і дивитись збоку, приймати рішення. Робота футзаліста набагато простіша за тренерську роботу і якраз,  відповідаючи на питання про ліцензію, то скажу, що не знаю як складеться життя. Чи дасть мені Бог стільки розуму, щоб це все організувати, керувати? Не можна порівнювати, коли граєш і тренуєш. Це різні речі. Наразі не думаю про це. Поки є здоров’я, хочу затриматись у футзалі як гравець.
 
– Чим все-таки плануєте в майбутньому займатись? Спортивною діяльністю чи бізнесом, можливо, якимось?

– Який ж тут бізнес? Ми не настільки багато у футзалі заробляємо, щоб бізнес розпочати (Сміється). Звичайно, хотів би залишитись у цьому виді спорту, мені це подобається. Коли закінчуєш ігрову кар’єру, то цікаво зробити якийсь наступний крок. Хочу надалі поєднувати життя зі спортом, але як воно складеться, ніхто цього не знає. Команд не настільки багато хороших. Ліцензії в кожного другого тренера у Львові, а тренувати нема кого. Багато людей, яким стукнуло 30+, їм травми дошкуляють і вони не можуть грати. Я цю цінність розумію. Дав мені Бог здоров’я, дав витривалість і стараюсь не форсувати події з тренерством, а наразі просто граю. Головне – не здобути ліцензію, а розуміння, бажання цього.
 
– У Вас за плечима солідна кар’єра гравця. Чи траплялись у командах, де Ви грали, якісь кумедні випадки?

– Дві історії навіть такі пригадав собі. Пам’ятаю,були з «Енергією» на зборах у Трускавці, тоді ще Микола Радько, мій друг, у команді був. У нас зарядка була на восьму чи на сьому ранку, а після зарядки зазвичай ще всі лягали спати. Тренування ж було на дванадцяту. Поки він спав, ми забігли до нього в кімнату і перевели годинники на дві години назад. Його будильник продзвенів о десятій замість дванадцятої. В цей момент ми з Сергієм Тригубцем забігаєм у формі до нього в номер і кричимо: «Коля, вставай, бо проспиш!». Зібрався швиденько, форму одягнув. Спустився вниз до залу. Сидить там сонний, бідолага. Нічого не розуміє, що з ним робиться. Сидить сам. Вже назад не підіймався, бо там треба було декілька поверхів іти. Я гадав, він посидить і підійметься. Ми спускаємося на тренування через півтори години, а він досі там сидить. Він так глянув на мене, що я одразу дав драла, забіг у свій номер і закрився там. Дуже смішно тоді було. І ще пригадую, коли ми з Сергієм Тригубцем на зборах грали, то я йому зубної пасти у кросівок підклав. Він спокійно одягнув, тренується. Бігав, нічого не помітив. Після тренування всі кросівки познімали, покидали вбік. У всіх кросівки мокрі, смердять. А Тригубець каже: «В мене чогось пахнуть, нормально все». Всі сміються, «як то так?». Запихає руку у кросівок, а там зубна паста. Всі зареготали вголос. Дуже багато веселого було.

– Новорічні побажання від Андрія Федюка…

– Звичайно, хочеться всіх привітати з Новим роком та Різдвом Христовим. Бажаю всім міцного здоров’я, щастя, добробуту, спокою, миру в наших домівках та в Україні. Віри, надії, любові в кожній хаті. Окрім того, хочу закликати усіх Вас відвідувати матчі львівської «Енергії». Мені здається, ми заслужили на те, щоб вболівальники ходили на наші поєдинки. В цьому сезоні часто видаємо феєричні ігри. Хочеться, щоб люди розуміли, що футзал – для глядача. Коли сидять глядачі, то це зовсім інша атмосфера, зовсім інша віддача гравців. Дякувати Богу, що ми закінчили цей 2017-ий на мажорній ноті, виграли в покровського «Титана» – 7:2. Хочеться, щоб ми тішились присутністю вболівальників на трибунах, а вболівальники, відповідно, будуть тішитись нашою грою. Вболівайте за «Енергію»!

Понеділок, 15 січня 2018, 11:24
 

15 січня відзначає свій День народження голкіпер СК "Енергія" Андрій Пітуля.

Андрію, вітаємо зі святом і бажаємо удачі у всіх починаннях, благополуччя, успіхів у футзальній кар'єрі та нових перемог разом з командою львівських енергетиків!

Колектив СК "Енергія"

Понеділок, 15 січня 2018, 07:49
 

Напередодні матчу-відповіді 1/8 Кубка України прес-служба львівської «Енергії» поспілкувалася з головним тренером нашої команди Валерієм Легчановим про останні успіхи в Екстра-лізі, підготовку до третього поспіль протистояння з хмельницьким «Соколом» і не тільки.

«Енергія» має триматчеву переможну серію в Екстра-лізі. До цих звитяг додався позитивний результат у першому матчі Кубка України. Команду можна лише привітати з такими результатами.

Дякую. Насправді, у нас була важка осінь. Хлопці зробили потрібні висновки після тих невдалих матчів у першій половині сезону. Всі розуміли, що ми будуємо команду заново. Мене цікавило, що буде навесні. Хотілося якомога швидше досягти бажаного результату. Нині я задоволений цією серією та впевненістю, яка є у команди. Хлопці розуміють, що ми на правильному шляху. Прослідковуються позитивні тенденції. В Екстра-лізі поки що є пауза пов’язана з кубковими матчами та участю збірної України на Євро-2018. Зважаючи на ті результати, які ми демонструємо, можливо, для нас вона є зайвою.

Вдруге протягом нетривалого часу команда проводила поєдинок з «Соколом». Чим запам’яталися протистояння з хмельничанами?

До «Сокола» ми готувалися окремо, оскільки ця команда має чітко виражений стиль гри та виконує всі вказівки свого тренера. Для нас був прикладом та певним уроком матч першого кола Екстра-ліги. Ми розбирали ті помилки за які нас покарав суперник. Ця поразка стала надзвичайно болючою, тож ми спробували нейтралізувати ті компоненти, в яких хмельничани мають перевагу. Окрім поразки мене цікавило як команда сприйматиме суперника у плані тактики. Ми поступилися супернику винятково у тактичному плані. Я не достукався до хлопців, а вони, можливо, переоцінили свої можливості. Також розбирали поєдинки «Сокола» в Екстра-лізі знову ж таки звертаючи уваги на тактичну побудову гри суперника.

Саме тому ми здобули три очки у матчі чемпіонату та перемогли у першому поєдинку Кубка України. Поки що у команди виходить не все про що ми домовляємося з гравцями, але розуміння і сприйняття суперника присутні. Початки протистоянь з «Соколом» нам не надто вдавалися, тож на львівський матч внесемо корективи.

Після завершення кубкового матчу суперник не потиснув руки гравцям та тренерському штабу «Енергії». Можливо саме останні дві поразки у матчах з нашою командою «завели» суперника?

Для мене взагалі це є незрозумілим. Протягом кар’єри гравця та тренера (15 років, які я віддав футзалу) це перший подібний випадок у нашому чемпіонаті. Після львівського матчу суперники не потиснули руки арбітрам. Натомість, у Хмельницькому ми стояли та чекали на суперника після завершення зустрічі. Так само як і арбітри. Що цим підкреслюють та чого прагнуть досягнути такими діями хмельничани мені невідомо. Наші клуби досить плідно співпрацюють: ми їздимо до них на літні турніри, а вони приїжджають до нас. Для таких випадків є відповідні органи ФФУ, які повинні дати оцінку цій ситуації.

У першому матчі 1/8 Кубка України за «Енергію» дебютував Сергій Коваль. Як оціните гру новачка?

Можу дати лише схвальний відгук про його дебют та організаторські здібності, а саме як він взаємодіяв з молоддю. Він перебуває у команді близько місяця. Зважаючи на те, що ми відпрацьовували на тренуваннях, можу сказати, що прогрес є. Його досвід додає впевненості як четвірці гравців з якими він перебуває на паркеті, так і всій команді.

Який турнір для «Енергії» є пріоритетнішим: Кубок чи Екстра-ліга?

На першому місці для нас знаходиться Екстра-ліга. Однак, Кубок України ніколи не завадить. Треба підтверджувати традиції клубу, який є неодноразовим володарем Кубка України. Будем рухатися поступово. Нині ми в 1/8 і нам треба подолати цю стадію. Якщо це вдасться зробити – ставитимемо таку саму мету на наступну стадію.

17 січня «Енергія» вдома проведе матч-відповідь 1/8 Кубка України проти «Сокола». Наскільки важливою у цьому протистоянні є підтримка львівських вболівальників?

Ми трохи додали у своїй грі. Команда грає саме для вболівальників. На останньому домашньому матчі їхня кількість стала більшою. Тож, користуючись нагодою запрошую вболівальників на другий кубковий матч з «Соколом». Ще нічого не вирішено. Поєдинок буде непростим. Хотілося б, щоб зал був повним і за їхньої допомоги ми спробуємо перемогти суперника.

П'ятниця, 12 січня 2018, 14:45
 

Колектив СК "Енергія" вітає гравця команди Олега Гасюка, який сьогодні святкує День народження!

Бажаємо міцного здоров'я, благополуччя, здійснення всіх задумів та цілей, підкорення нових футзальних вершин!

П'ятниця, 12 січня 2018, 08:47
 

12-13 січня львівська ДЮСШ "Енергія-Інтер" проведе два матчі у Івано-Франківську з "Ураганом" в рамках перенесеного 5 туру Юнацької Екстра-ліги (U-16).

У п'ятницю, 12 січня, юнацьке енергетичне дербі розпочнеться о 12:00 год. Відеотрансляцію матчу дивіться тут:

В суботу, 13 січня, наші юнаки зіграють з івано-франківцями о 9:30 год. Трансляцію поєдинку Ви можете переглянути тут: 

Четвер, 11 січня 2018, 22:10
 

Про 16 тур Екстра-ліги розповіли спортивні журналісти у програмі "Екстра-футзал", яка виходить в ефір на телеканалі "Х-Sport".

Сюжет про перемогу "Енергії" над "Соколом" у матчі чемпіонату дивіться, починаючи з 7:45 хв.

Відзначимо, що гол енергетика Олега Легендзевича ввійшов до п'ятірки кращих у турі:

Четвер, 11 січня 2018, 12:51
 
2345678910

Сторінка 1 з 131

ІнБев/НПУ
Житомир/Київ
17.02
Енергія
Львів
  →  17 лютого 2018   Титан-Зоря - Продексім
  →  17 лютого 2018   Сокіл - ХІТ
  →  17 лютого 2018   Ураган - Епіцентр К Авангард

17 січня 2018
Енергія
Львів
90
Сокіл
Хмельницький
Кардинал-Рівне 1:1 Епіцентр К Авангард
ХІТ 2:3 Титан-Зоря
Продексім 2:1 Ураган
Команда І В Н П М О
1 Титан-Зоря 14 9 2 3 46:39 29
2 Сокіл 14 8 4 2 54:31 28
3 ХІТ 14 7 6 1 44:32 27
4 Енергія 15 8 2 5 46:33 26
5 Продексім 14 7 2 5 32:28 23
6 Кардинал-Рівне 15 4 4 7 32:35 16
7 ІнБев/НПУ 14 4 2 8 33:44 14
8 Епіцентр К Авангард 14 3 1 10 26:52 10
9 Ураган 14 0 5 9 24:43 5

1.О.Педяш  "Сокіл" 12  16
2. О.Хамдамов  "Сокіл" 14  12
3. В.Дзюба  "ІнБев НПУ" 14  12
4. Т.Кузь "Енергія" 15  11
5. В.Грицовець  "Титан-Зоря" 14  11